П'ятниця, 01 липня 2016, 14:19

ПОЯСНЮВАЛЬНА ЗАПИСКА

Програма курсу «Українська мова» для вступу до Самбірського технікуму економіки та інформатики розроблено згідно з програмою з української мови для шкіл з українською мовою навчання на основі Закону України «Про загальну середню освіту» і Державного стандарту повної середньої освіти.

У ній враховано державний статус української мови, її суспільні функції, взято до уваги специфіку навчального предмета, що має виразні інтегративні функції, здатність справляти різнобічний навчальний,  розвивальний  і виховний впливи на абітурієнтів , сприяти формуванню особистості, готової до активної,творчої діяльності.

Диктант є основною формою перевірки орфографічної (уміння правильно писати слова на вивчені орфографічні правила й словникові слова, визначені для запам’ятовування) та пунктуаційної (уміння використовувати розділові знаки відповідно до опрацьованих правил пунктуації) грамотності абітурієнтів.

Дібрані тексти мають значний виховний і пізнавальний потенціал, вони забезпечують реалізацію культурологічного принципу навчання української мови в навчальних закладах і сприяють утіленню вимог відповідної змістової лінії чинної програми з дисципліни. В них висвітлено чимало зразків художнього стилю, які сприяють засвоєнню абітурієнтами самобутніх мовних засобів і мають виразне стилістичне забарвлення. Тексти для диктантів достатньо насичені орфограмами й пунктограмами, опрацьованими учнями в курсі основної школи.

Обсяг текстів для диктанту та час написання роботи

Обсяг текстів для вступного диктанту чітко визначено чинною програмою з української мови: текст на 140-160 слів. Для написання диктанту відводиться 60 хвилин.

 

 

 

ЗМІСТ ПРОГРАМИ З УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ

Тема

1

І. Фонетика і графіка. Орфоепія і орфографія

Звуки мови. Голосні і приголосні звуки. Приголосні тверді і м’які, дзвінкі і глухі. Подовжені звуки. 
Букви й інші графічні засоби. Алфавіт. Співвідношення звуків і букв. Звукове значення букв я, ю, є, ї, щ та буквосполучень дз, дзь, дж.
Склад. Наголос. 
Ненаголошені голосні, їх вимова та позначення на письмі.

2

Вимова приголосних звуків та їх позначення на письмі. Уподібнення приголосних звуків. Спрощення в групах приголосних. Чергування у-в, і-й.
Орфограма. Орфографічна помилка.

3

Правила вживання апострофа, м’якого знака. Подвоєння букв на позначення подовжених м’яких приголосних та збігу однакових приголосних звуків.

4

Написання слів іншомовного походження.

5

ІІ. Будова слова, словотвір і орфографія

Спільнокореневі слова і форми слова. Основа слова і закінчення змінних слів. Значущі частини слова: корінь, префікс, суфікс, закінчення.
Найпоширеніші чергування голосних і приголосних звуків.

6

Вимова і написання префіксів з- (зі-), с-, роз-, без-, пре-, при-, прі-. 
Змінювання і творення слів. Основні способи словотво-рення в українській мові. Зміни приголосних при творенні слів.

7

Правопис складних і складноскорочених слів.

8

Лексикологія і фразеологія.
Поняття про лексику. Лексичне значення слова. Однозначні і багатозначні слова. Пряме і переносне значення слів. 
Синоніми, антоніми, омоніми. 
Загальновживані слова. Діалектні та професійні слова. Запозичені слова. Застарілі слова. Неологізми.
Поняття про фразеологізми. Фразеологізми в ролі членів речення. Диктант.

9

ІІІ. Морфологія і орфографія

Поняття про самостійні та службові частини мови. 
Іменник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Іменник: назви істот і неістот, загальні і власні назви. 
Рід, число, відмінки іменників. Типи відмін іменників. Незмінні іменники. Способи творення іменників.
Правопис відмінкових закінчень іменників. Правопис найуживаніших суфіксів. Велика буква у власних назвах.

10

Прикметник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. 
Якісні, відносні та присвійні прикметники. Повні і короткі форми прикметників. Ступені порівняння прикметників, їх утворення. Відмінювання прикметників. Способи творення прикметників.
Правопис відмінкових закінчень і найуживаніших суфіксів прикметників. Написання складних прикметників.

11

Числівник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. 
Числівники кількісні (на означення цілих чисел, дробових та збірних) і порядкові. 
Числівники прості і складні. 
Відмінювання кількісних і порядкових числівників. 
Правопис числівників.

12

Займенник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль.
Розряди займенників. Відмінювання займенників. 
Правопис займенників.

13

Дієслово як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. 
Неозначена форма дієслова. Види дієслів (доконаний, недоконаний). Способи дієслів (дійсний, умовний, наказовий). Часи дієслів. 
Дієслова І та ІІ дієвідмін. Особа і число (в теперішньому і майбутньому часі). Безособові дієслова. Способи утворення дієслів. Правопис дієслів.

14

Дієприкметник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Активні і пасивні дієприкметники, їх творення. Відмінювання дієприкметників. Дієприкметниковий зворот. 
Безособові дієслівні форми на –но, -то.
Правопис дієприкметників. 
Дієприслівник як особлива форма дієслова: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Дієприслівники недоконаного і доконаного виду, їх творення. Дієприслівниковий зворот. 
Правопис дієприслівників.

15

Прислівник як частина мови: загальне значення, морфологічні ознаки, синтаксична роль. Ступені порівняння прислівників. Способи їх творення. 
Правопис прислівників.

16

Прийменник як службова частина мови.
Непохідні і похідні прийменники. 
Правопис прийменників разом, окремо і через дефіс. 
Сполучники як службова частина мови. 
Сполучники сурядності і підрядності.
Правопис сполучників разом і окремо. 
Частка як службова частина мови.
Формотворчі, заперечні та модальні частки. Написання часток бо, но, то, от, таки.
Не з різними частинами мови. 
Вигук як частина мови. 
Правопис вигуків. Диктант.

17

IV. Синтаксис і пунктуація

Словосполучення. Будова і типи словосполучення за способом вираження головного слова.

18

Просте речення. Види речень за метою висловлювання: розповідні, питальні, спонукальні. Окличні речення. Члени речення (підмет і присудок;  присудок  простий і складений; додаток, означення, обставина) і способи їх вираження. Прикладка як різновид означення. Порівняльний зворот.
Розділові знаки в кінці речення. Тире між підметом і присудком. Розділові знаки при прикладках і порівняльних зворотах.

19

Речення двоскладні і односкладні. Різновиди односкладних речень. Повні і неповні речення. 
Тире в неповних реченнях.

20

Однорідні члени речення. Узагальнююче слово при однорідних членах реченнях. 
Однорідні й неоднорідні означення. 
Розділові знаки при однорідних членах реченнях.

Звертання і вставні слова (словосполучення, речення). 
Розділові знаки про них.

Відокремлені другорядні члени речення (в тому числі уточнюючи). 
Розділові знаки при відокремлених членах речення.

Складне речення , його типи. Складносурядне сполучникове речення. Складнопідрядне речення із сполучниками і сполучними словами. Основні види підрядних речень.
Складне речення з кількома підрядними.

Розділові знаки в складносурядному і складнопідрядному реченнях. 
Безсполучникове складне речення. Розділові знаки в безсполучниковому реченні. 
Складне речення з різними видами сполучникового і безсполучникового зв’язку. Розділові знаки в ньому.

Пряма й непряма мова. Цитата. Діалог.
Розділові знаки при прямій мові, цитаті, діалозі. Диктант.

V. Відомості про мовлення

Поняття про спілкування і мовлення. Ситуація спілкування: адресати (той, хто говорить чи пише) і адреса мовлення, мета й умови спілкування, повідомлення (висловлювання), його зміст і форма. Тема і основна думка висловлювання. Різновиди мовленнєвої діяльності: говоріння, писання, читання, слухання. Основні вимоги до мовлення: змістовність, послідовність, багатство, точність, виразність, доречність, правильність. Мовленнєві помилки.

Етика спілкування й етикет.

Поняття про текст. Поділ тексту на абзаци. Мовні засоби зв’язку речень у тексті.
Поняття про стилі мовлення: розмовний, науковий, художній, офіційно-діловий і публіцистичний. 
Поняття про типи мовлення: розповідь, опис, роздум.

 

 

 

 

Методика проведення диктанту

Методика проведення диктанту є традиційною .  Спочатку викладач читає весь текст, після чого не дає ніяких пояснень щодо його змісту, правописних особливостей і тлумачення значень використаних у ньому слів (з огляду на те, що тексти адаптовано для навчальних потреб, у них майже відсутня так звана авторська пунктуація, немає діалектизмів, застарілих слів, складної зі значеннєвого погляду, а тому малозрозумілої для абітурієнтів лексики тощо). Викладач може давати тільки коментарі формального характеру, як-от: розміщення заголовка, запис автора чи джерела тексту та ін. (хоча записувати автора тексту немає необхідності й робити це не обов’язково). Як виняток викладач може пояснити написання слова в тому разі, коли контекст не до кінця з’ясовує його написання (наприклад, Українське радіо в тексті № 4 «Українському радіо — 90 років!»).

Після прочитання всього тексту викладач читає перше речення повністю, а абітурієнти тільки уважно слухають його. Далі це саме речення диктується для запису частинами, причому кожна частина, як правило, читається тільки один раз (частиною в цьому випадку треба вважати словосполучення з двох—п’яти слів або частину складного речення приблизно з тією ж кількістю слів). Викладач може повторно прочитати частину речення, якщо вона велика за обсягом, у ній змінено нормативний порядок слів або під дією певних зовнішніх чинників абітурієнти недочули якогось слова або словосполучення. Після того як абітурієнти запишуть усе речення, його треба прочитати повністю повторно, щоб вони мали змогу перевірити записане.

У такий спосіб диктується кожне речення тексту. Викладач обов’язково вказує місце поділу тексту на абзаци. Після запису всього тексту він читає його ще раз від початку до кінця, роблячи паузи між реченнями, дещо триваліші від звичайних, і надаючи змогу абітурієнтам ретельно перевірити написане й усунути можливі помилки. Текст треба диктувати виразно, відповідно до норм літературної мови, з правильним наголошуванням слів та інтонуванням звукового потоку, у такому темпі, щоб абітурієнти встигали вільно його записувати.

Після повторного читання всього тексту абітурієнти здають диктанти викладачу. Часу для додаткової перевірки надавати не потрібно: сумніви щодо правописного оформлення роботи абітурієнти повинні вирішувати в процесі написання.

 

Перевірка та оцінювання робіт

Диктант, як це й визначено чинною програмою з української мови, оцінюється однією оцінкою на підставі таких критеріїв:

• орфографічні й пунктуаційні помилки обраховуються разом та оцінюються однаково;

• помилки в слові, яке повторюється в диктанті кілька разів, уважаються однією помилкою; помилки на те саме правило, але в різних словах і різних реченнях уважаються різними помилками;

• розрізняють грубі та негрубі помилки; до негрубих помилок відносять: винятки з усіх правил; написання великої літери в складних власних назвах; правопис прислівників, утворених від іменників із прийменниками; у випадках, що вимагають розрізнення не і ні (у сполученнях на кшталт не хто інший, як... ; не що інше, як... ; ніхто інший не... ; ніщо інше не...)] заміна одного співвідносного розділового знака іншим; заміна українських букв російськими; під час остаточного обрахунку помилок дві негрубі помилки вважаються однією грубою;

• п’ять виправлень неправильного написання на правильне прирівнюються до однієї помилки;

• орфографічні та пунктуаційні помилки на правила, вивчення яких не передбачено шкільною програмою, виправляються, але не враховуються.

Під час написання диктанту абітурієнтам не дозволяється використовувати допоміжні джерела (довідники, словники та іншу літературу й технічні засоби).

 

 

Норми оцінювання диктанту

Бали

Кількість помилок

1

15-16 і більше

2

13-14

3

11-12

4

9-10

5

7-8

6

5-6

7

4

8

3

9

1+1 (негруба) - 2

10

1

11

1 (негруба)

12

-

 

Як писати диктант

1.        Уважно прослухайте текст диктанту.

2.        Коли викладач зачитуватиме кожне речення в цілому, слухайте його до кінця й не робіть ніяких записів.

3.        Починайте записувати речення лише тоді, коли викладач почне його читати частинами, роблячи тривалі паузи.

4.        Під час записування речення звертайте увагу на орфографію (написання слів), але не забувайте стежити за розділовими знаками.

5.        Під час перевірки записаного речення потрібно зважати на інтонацію й ретельно перевіряти поставлені розділові знаки (у цьому важливу роль відіграють паузи: ледь помітну паузу роблять у тих місцях, де треба поставити кому, а більш помітну — на місці двокрапки чи тире; явна пауза означає, що треба поставити крапку з комою).

6.        Сконцентруйте свою увагу й не відволікайтеся під час написання диктанту.

7.        Не «збирайте» помилки, зазираючи під час написання диктанту в роботу сусіда.

 

Успіхів!

 

 

Список рекомендованої літератури

1.     «Збірник диктантів з української мови. Аврааменко О.М., Чуркіна В.Ф.  – К.: Грамота 2016. – 56 с.

2.     Збірник диктантів для державної підсумкової атестації з української мови. 9 клас" (укл. Мацько Л.І., Мацько О.М., Сидоренко О.М. – К.: Освіта, 2011).

3.     Збірник диктантів з української мови. 10-12 класи Автор: Тимченко І. В., Алексєєва М. О., Пєнцова Л. Г., Промська А. А., Толстокора Н. Г. Видавництво: Основа Рік: 2007. 96 c.

4.     Збірник для підготовки до підсумкових контрольних робіт з української мови для 9 класу. Видавництво: Літера, автори: В.В. Заболотний, О.В. Заболотний, І.В. Копитіна.


5.     ДПА 2016: Збірник диктантів Українська мова 9 клас. Видавництво: Тернопіль, «Підручники та Посібники» Рік видання: 2016 Українська мова. Білецька О. 64 с. 

Пошук по сайту

Випадкове фото

Статистика сайту

Користувачі : 796
Зміст : 466
Переглянути хіти змісту : 436534